«Головокружение» Вадим Панов

Нещодавно  вийшла нова 17-та книга (15-й роман) циклу "Тайный город" Вадима Панова, яку я з нетерпінням очікувала останні кілька місяців. Прочитавши минулого року всі попередні книги я, можна сказати, стала фанатом цього фентезійного серіалу. Адже тут все як я люблю: багато оригінальних героїв, добре продуманий і структурований світ, різноплановий підхід до сюжетної лінії, хороша динаміка подій, цікава філософська лінія і сюрпризи в кожній наступній книзі. Принаймні так було десь до 10-ї частини, а далі вже читається просто по інерції. 
Що ж можна розказати про цю книгу тим хто не знайомий з попередніми?

 Одне: не читайте, вам не сподобається, хіба вже зовсім не маєте чим зайняти час та інші варіанти відсутні. Пів книги відверто нудні, місцями читається по діагоналі, а то і просто хотілось закрити книгу і більше про неї не згадувати. Хоч це звісно моя суб'єктивна думка, що сформувалась на тлі всієї попередньої історії Таємного міста, можливо не все так погано.
Є в "Головокружінні" калька цікавих моментів. По-перше - нова сім'я Дейкіні, які очевидно з'явились для того щоб перекочувати в 18-тю книгу разом із своїм людським помічником. По-друге інтригуюча кінцівка через яку я все ж наважусь взяти колись наступну книгу про ТГ в руки. А це мабуть і все хороше. А от мінусів дуже багато. 
Зараз мені навіть здається, що це взагалі не Панов писав! Ну, не схожі його герої самі на себе! Це вже не ті персонажі, не ті характери та й не логічні для них вчинки. А може вони просто автору набридли і він вирішив про багатьох забути, а нових придумати. Тоді навіщо писати про Таємне місто, якщо воно більше тобі не цікаве? Словом на жаль одне розчарування.

Моя оцінка: 2