Але, як на мене, вийшов якийсь "вінегрет", нескладний і пустий. "Голова Якова"- це знов гонитва за новою формою, сумбурний потік свідомості при мінімумі змісту. Така-собі сповідь Любка, про роки мовчання і відомості. Якова по іншому ніж, як Дереша не можливо сприймати. І дуже шкода, що його таки примусили написати хоча б щось.
Весь сюжет можна вмістити в одному абзаці. Власне анотація його майже повністю передає. Особливо дратують не довершені лінії і майже однакові персонажі. Чесно, в тих чотирьох дівчатах Якова я постійно плуталась. Хто, кому і навіщо так і залишилось для мене не зрозумілим.
Будь-яка глибина, яку Ви найдете в цій книзі буде, насправді, вигадана Вами. Бо "Алхімічна комедія" виглядає, як абстрактна картина: в такому хаосі можна знайти все що завгодно.
Моя оцінка: 2.
Немає коментарів:
Дописати коментар