Із цією книгою я провела майже всю осінь. І було це якось дуже доречно і неспішно та по справжньому жовто-багряно. Неначе падав останній лист.
Перше, що привертає увагу - це мова роману. Для слов'янського фентезі дуже вправно автор працює з текстом. Кожен персонаж лінгвістично пропрацьований, вони не зливаються і не залишаються фоном. Написано майстерно, навіть дивно, що мені раніше ніде не траплялась ані ця книга, ані її автор. Любителі жанру не проходьте мимо. Це звісно не Сапковський, та і не Семенова, але варто уваги.
Продуманий не шаблонний світ, дещо казковий сюжет-билина про героя та його шлях, але щось тут таки є. Можливо те, що все циклічно і розповідь повертає час від часу наc до старих місць і людей. Чи точніше героїв давно знайомих книг та легенд.
А ще тут є атмосфера осіннього лісу. Шумить ліс, оповідаючи про те, що було чи марилось герою-самітнику. Про друзів, побратимів та кохану, ту за якою серце повело в великий світ і ту, що привела до фіналу. І сиплеться одна за одною історії, нанизуються на браслет фігурки-підвіски, а чим всі разом стануть вони для героя з кожним разом стає все цікавіше.
Народження то не завжди початок і смерть то тільки перший акт...
Немає коментарів:
Дописати коментар